Зернятка педагогічного досвіду

Проблема формування активної пізнавальної діяльності учнів на уроках  української мови та літератури шляхом  використання інтерактивних методів  навчання

З досвіду роботи вчителя української мови та літератури

Йосипівської ЗОШ  І – ІІІ ступенів

Білоконь Клавдії Миколаївни

Завдання сучасної освіти - готувати нове покоління людей до життя в різних умовах, до самостійного вирішення складних питань, виховання активних, впевнених у собі людей, які могли б креативно мислити, вміти аналізувати, синтезувати, досліджувати.

Перебуваючи на шляху реформ, сучасна педагогіка приділяє увагу проблемі активізації пізнавальної діяльності школярів у навчально- виховному процесі. Про неї ми знаємо з праць В. Сухомлинського, Г. Щукіної, Ю. Бабанського та інших.  Для досягнення потрібного рівня засвоєння учнями програмового матеріалу, високої їх навченості важливо систематично, цілеспрямовано підтримувати і розвивати пізнавальний інтерес школярів, ставити їх у ситуацію проблемного здобуття знань, практикувати нетрадиційне навчання.

Тому останніх п'ять років на уроках української мови та літератури працюю над проблемним питанням «Проблема формування активної пізнавальної діяльності  учнів на уроках української мови та літератури шляхом використання інтерактивних методів навчання».

                                        

Актуальність:  суспільству потрібна високоосвічена особистість, яка усвідомлює необхідність знань, може орієнтуватися в інформаційному просторі, використовувати знання протягом життя, а головне, особистість з  морально – духовними цінностями.

Василь Сухомлинський писав: «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю, рідною матір'ю,  як добрим ім'ям  своєї родини.»  [2; 16].

                                                                             

Завдання кожного вчителя – розкрити потенціал дитини, розвинути його.

Працюю з учнями 35 років. Завжди намагаюся створити умови співпраці, творчої ініціативи, вироблення активної життєвої позиції, а головне, підвищити якість знань. Останнім часом стало складно це робити, бо далеко не всі учні приділяють достатньо уваги підготовці до уроків. Навколо скільки інших інтересів. І одна із них – комп'ютер. Тому намагаюсь на уроках створювати таку ситуацію, щоб учневі було цікаво, щоб розвивалися його здібності.

Для цього використовую інтерактивні технології навчання.

Учень   ----    технологія  ---   учитель

Інтерактивне навчання -  це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну мету – створити такі умови для дитини, за яких вона відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність; коли і учень, і учитель  є рівноправними суб'єктами навчання.

Основну мету своєї роботи  вбачаю в тому,  щоб навчити кожного учня бути людиною,  адже знання без людяності нічого не варті.

Учень сьогодні прагне досліджувати, спостерігати, творити діалог. Тому на уроках мови і літератури використовую завдання і вправи з цікавої граматики, словникові і стилістичні, що пов'язані з глибоким аналізом слів і словосполучень. Це привчає учнів заглиблюватися у зміст та будову слів і речень, вдумливо і критично сприймати і вживати їх. Це породжує навички самостійно  аналізувати мовні факти, сприймати в усій повноті думки й почуття, що передаються відповідними мовними засобами.

Завжди пам'ятаю, що активність учнів на уроках мови може бути високою в тому разі, коли їхня діяльність не зводиться до самого лише слухання вчителя, звичайного відтворення вивченого, а включає спостереження над фактами мови, їх осмислення і зіставлення, застосування їхніх знань на практиці, завдяки чому учень стає активним учасником пошуку, а не пасивним об'єктом навчання. Впевнена, що успіх навчання залежить від правильного визначення мети змісту навчання, що досягається через методи навчання.

Нині існує багато різних форм і методів навчання української мови та літератури, які зорієнтовані на краще засвоєння навчального матеріалу та підвищення якості знань і умінь. 

Переконана, що урок потрібно будувати так, аби він був цікавим і необтяжливим для учнів. Тому поєдную традиційні і нетрадиційні  (інноваційні) методи навчання.

Роботу на уроці планую в три етапи. Першою фазою уроку є актуалізація. Пропоную учням подумати і пригадати якомога більше інформації, яку вони вже знають з теми, поставити власні запитання вчителеві, визначити мету  навчальної роботи.

Учні на цьому етапі  встановлюють рівень власних знань, будують нове розуміння на основі попередніх знань і поглядів. Активізується увага учнів до навчального процесу, створюється зацікавленість та спрямованість на дослідження проблеми. Допомагають такі  інтерактивні методи, як «Мікрофон», «Так чи ні?», «Мозкова атака», «Передбачення».

Метод «Передбачення» сприяє розвиткові критичного мислення та розуміння, підсилює інтерес і спонукає учнів з'ясувати, що вже відомо, а що ні. За допомогою схем, виразів, ключових слів, таблиць учні намагаються самостійно знайти відповіді.

Така робота найчастіше проводиться в групі. На обговорення даю учням 3-5 хв. Після обговорення учні мають можливість висловити власні припущення щодо проблеми (теми),  можуть доповнювати своїх товаришів.

Наступним етапом уроку є сприйняття і засвоєння змісту матеріалу. Під час цього етапу учні здійснюють пошукову діяльність, конструюють, досліджують, трансформують, усвідомлюючи новий матеріал. Намагаюсь підтримати зацікавленість учнів, отриману ними на етапі актуалізації, допомогти встановити зв'язки між відомим і новими знаннями з метою утворення нового розуміння.

Реалізуючи на уроці української мови комунікативну та лінгвістичну змістові лінії, намагаюся створити якомога більше педагогічних ситуацій для усних та письмових висловлювань.

На третьому етапі – «рефлексії» - учні роблять перегляд проблем, що розглядалися, запитують, поширюють і застосовують нові знання.

На цьому етапі повинні бути досягнуті такі цілі:

§      учні самостійно висловлюються щодо вивченого матеріалу;

§      створюються умови для активного обміну думками між учнями, це забезпечує їхній словниковий запас, дає змогу побачити різні підходи до тієї самої проблеми, розвивається діалогічне мовлення.

§     особливої уваги набувають самостійність, оригінальність висловлених думок, їх обґрунтованість, вміння узагальнювати вивчене.

На цьому етапі уроку використовую такий інноваційний метод, як  гронування, або «асоціативний кущ». Цей метод спонукає учнів  вільно та відкрито висловлюватися з певної теми, стимулює і розвиває мислення учнів знаходити зв'язки між окремими поняттями.  Метод «гронування» використовую також для підбиття підсумків уроку.

Етапи гронування:  пропоную учням (у парі або в групі)

1.   Напишіть центральне слово або фразу посередині аркушу паперу, чи на дошці.

2.   Починайте записувати слова чи фрази з цієї теми, які прийшли на думку.

3.   Коли всі ідеї записані на папері, встановіть там, де це можливо, зв'язки між поняттями чи словами.

4.   Пишіть стільки ідей, скільки дозволить час або доки вони не будуть  вичерпані.

Домашні завдання часто пропоную за технологією проблемного навчання, пропоную учням випереджувальні завдання для індивідуальної та групової роботи. Наприклад:

§     підготуйте повідомлення про граматичну основу простого речення, користуючись підручником  української мови.  8 клас.

§     підготуйте повідомлення про види складних речень за підручником української мови.  9 клас.

§     інформуйте про написання м'якого знака і апострофа за підручником української мови. 5 клас.

Завдання такого типу здебільшого пропоную старшокласникам.

Інтерактивний урок проводжу в три етапи.

1 етап.  Актуалізація знань.

§     учні пригадують інформацію, якою вони володіють щодо теми;

§     встановлюють рівень власних знань;

§     будують нові розуміння на основі  попередніх знань і поглядів;

§     активізується увага до навчального процесу;

§     створюється зацікавленість та спрямованість на дослідження проблеми (теми).

2 етап.  Сприйняття і усвідомлення знань.

§     учні здійснюють пошукову діяльність;

§     конструюють новий матеріал;

§     встановлюються зв'язки між відомим і новим;

§     створення педагогічних ситуацій для усних та письмових висловлювань як монологічного, так і діалогічного характеру.

3 етап.  «Рефлексія».

Учні аналізують проблеми, які розглядалися на уроці, запитують,            розширюють свої знання. На етапі досягаються такі цілі:

§     створюються умови для активного обміну думками;

§     розвивається діалогічне мовлення;

§     учні вчаться висловлюватись;

§     розвивається самостійність, учні вчаться узагальнювати вивчене.

ІУ етап. Контрольно – підсумковий.

Під час цього етапу використовую різні види перевірки: фронтальний контроль, взаємоконтроль, самоконтроль, різні види граматичних та літературних диктантів, тести різних рівнів.

Під час підсумкової бесіди спонукаю учнів до рефлексії, проводжу анкетування, самооцінювання. Така творча праця, звісно, заохочує учнів, але й переді мною постають такі завдання:

§     створити належні умови для учнів, щоб кожен  учень знайшов своє місце в уроці;

§     мотивувати кожен вид роботи;

§     будувати співпрацю з учнями за принципами гуманізму, доброзичливості, довіри.

Успіх навчання залежить від правильного визначення змісту навчання, а також від способів досягнення мети через методи навчання. Найпоширеніша форма організації навчальної діяльності – це навчання у малих групах.

Ця технологія полягає в об’єднанні класу на групи. Зміна складу групи залежно від змісту і характеру завдань. Кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням. Завдання в групі виконується в такий спосіб, щоб можна було оцінити кожного члена групи і роботу групи в цілому.

Технологія навчання в парах.

Ця технологія означає:

§     Думати вдвох, працювати вдвох, виконувати разом;

§     Один проти одного;

§     Один  -  удвох  -  всі разом.

Організація роботи в парі проводиться в такий спосіб:

§     дати учням завдання, поставити запитання для невеличкої дискусії;

§     об’єднати учнів у пари, визначити, хто буде відповідати першим;

§     обговорення ідей;

§     обмін ідеями та аргументами.

Прийоми і методи, які використовую у роботі:

І.  Вступна частина уроку.

«Світлофор», «Дерево очікувань», «Зіпсований телефон».

Ці методи дозволяють  перевірити готовність учнів до уроку,  спонукають отримати нові знання, переконують у важливості нової теми.                                                                             

ІІ.  Основна частина.                      

«Мозковий  штурм»,  Робота в малих групах, «Навчаючи – учусь»,

«Акваріум»        

Ці методи допомагають виявити набуті раніше знання, спонукають до творчості, до колективного роздуму, творчого мислення, спілкування                                                                                                                    

ІІІ. Підсумкова частина.                            

«Мікрофон», «Незакінчене речення»,  «Так чи Ні»                                                 Ці методи дозволяють аргументувати власну позицію, перевірити   отримані  знання, підсумувати засвоєння нового матеріалу.

                                                                  

Для розвитку соціальної компетентності пропоную учням:

§     проблемні завдання;

§     різнорівневі завдання, домашні завдання на вибір;

§     дискусії;

§     ситуативні завдання;

§     різноманітні диктанти;

§     робота з текстом та його створення;

§     ділові і рольові ігри; творчі завдання: складання загадок, казок, кросвордів, віршів.

§     переклади текстів тощо.

У практиці використовую нетрадиційні завдання та вправи:

§     «Німий диктант» (картинки з малюнками учні розглядають, записують слова, що називають зображене, ставлять наголоси, пояснюють орфограми).

§     «Народна мудрість.»  Метод «Мікрофон». Доповнити прислів’я.

          -   «Книга вчить  ...

                    -   «Що посієш ...

§     «Поети».  Складання віршів, сенканів.

§     «Детективи». За схемами записують речення, пояснюють.

§     «Я знаю, що я знаю» (Розподільний диктант  у три колонки). 

                         Знаю                      Не знаю                     Вагаюсь

     

Проводжу різного виду уроки:  урок – казка,  урок –змагання, урок - КВК,  урок – диспут,  урок – лекція,  урок –дослідницьких робіт.

Учні на таких уроках активні, зростає їх творчий потенціал, зацікавленість, бажання здобувати знання.

Останніх два роки зацікавилась технологією кооперативно-групового навчання, а саме впровадження проблемного навчання та дискусійних питань на уроках української літератури.

Проблему формування активної пізнавальної діяльності, виховання емоційно-почуттєвої сфери та особистісної орієнтації школярів можна розв'язати шляхом створення умов, коли не вчитель буде доносити навчальний матеріал до учня, а сам учень буде йти до письменника і брати те, що йому потрібно. І зробити це можна шляхом активного й послідовного застосування прийомів проблемного навчання.

Підстав для такого твердження є декілька:

1.      Проблемне навчання  дає змогу зосередитися на вкрай важливих для учнів питаннях, знайти своє місце у світі, побачити причинново–наслідкові зв'язки явищ і подій.

2.      Проблемний  підхід до викладання літератури відповідає логіці сприйняття учнями художнього твору, бо початковим моментом  мислительного  процесу є проблемна ситуація. Мислити людина починає тоді, коли в неї з'являється потреба щось зрозуміти.

3.      Неодмінною  умовою процесу формування духовного світу особистості засобами художньої літератури є засвоєння учнями ряду літературознавчих та морально-етичних понять. Причому таке засвоєння, коли ці поняття стають життєво важливими для особистості. Проблемне навчання дозволяє зробити і це. Під час проблемного викладу матеріалу навчальні та виховні завдання розглядаються й вирішуються в єдності.

4.      Проблемний підхід дає вчителеві найбільше можливостей з уроку в урок проводити певну концепцію, постійно повертаючись до проголошених уже проблем, але щораз в  іншому ракурсі.

Такі сучасні методисти як В. Андрусенко [2], Б. Степанишин [3], Г. Токмань [4] та ін. вважають, що проблемність як дидактична форма організації  навчального процесу дає широкі можливості ефективного розвитку пізнавальної активності учнів, всебічного розкриття творчого потенціалу особистості.

«Проблемне завдання вже логікою свого змісту скеровує на динамічний і творчий пошук, примушує їх стати дослідниками, завдяки чому творчий матеріал не тільки глибоко осмислюється, а й стає їхнім переконанням» [3; 121].

Кінцевою метою такого навчання є повна розумова й суспільна самостійність учня, тобто такий стан інтелектуальних і моральних сил школяра, коли він сам і висуває, і формулює, і вирішує проблеми. Навчання, в основі якого лежить принцип проблематизаії, спонукає до дискусії, яку Б. Степанишин справедливо називає «торжеством всієї методики вчителя» [3;124].  Модель навчання на основі дискусії є одним із характерних втілень тієї лінії дидактичних досліджень, яка пов'язана з організацією проблемного навчання, орієнтованої на творчий пошук, формування культури рефлективного мислення, всебічного розкриття кожного учня як неповторної особистості, і дає можливість вирішувати такі проблеми:

§     реалізація гуманітарної парадигми у процесі дискусії як однієї з важливих умов впровадження нової системи освіти й виховання;

§     збагачення учнів загальнолюдськими духовними цінностями;

§     використання емоційного співпереживання учнів у процесі сприймання літератури;

§     педагогічне спілкування на уроці як можливість збалансувати індивідуальний вияв із загальними нормами співжиття.

Головною рисою дискусії, на думку М. Кларіна, є те, що вона має  «цілеспрямований і упорядкований обмін ідеями, судженнями, думками у групі заради пошуку істини (точніше, істин), причому всі учасники беруть участь в організації цього обміну» [1; 126].

Цілеспрямованість дискусії - не в підпорядкуванні її дидактичним завданням засвоєння фактичних знань або точок зору за учительським планом, а чітке для кожного учня прагнення до пошуку нових знань – орієнтир для наступної самостійної роботи. Звідси увага до дискусії не тільки як до засобу активізації, але й як способу поглибленої роботи із змістом предмету, виходу за межі засвоєння фактичних відомостей, творчого використання отриманих знань. У навчальній дискусії ставиться мета поступово поглиблювати навчання не за рахунок розширення змісту навчального матеріалу, а шляхом створення умов засвоєння його учнями на складнішому понятійному рівні.

Серед визначальних рис дискусії використовую такі:

§     групове обговорення проблем,

§     вибір ведучих і учасників у процесі обговорення,

§     відповідна організація місця і часу роботи,

§     взаємодія учасників у процесі обговорення,

§     спрямованість на досягнення навчальної мети.

Також використовую такі форми роботи як «засідання експертної групи», «круглий стіл», «форум», «симпозіум», «дебати», «судове засідання» та «акваріум».

Заняття з використанням навчальної дискусії мають специфічний зміст: їх варто проводити за такими темами, де учень повинен не просто засвоїти знання, навіть системно, але й знайти вирішення певної проблеми. При зверненні до художніх творів з філософською, моральною проблематикою, з героями, які стоять у ситуації вибору; до лірики,  яка вирішує корінні питання буття, навчальна дискусія буває необхідна.

При виборі теми для уроку і визначенні проблеми дотримуюсь таких  правил:

§     відповідність теми дидактичним завданням;

§     тема дискусії повинна бути особистісно-значущою для учнів, вирішення – дуже важливе;

§     підготовленість вчителя;

§     підготовленість і зрілість учнів для розуміння і глибокого вивчення тексту художнього твору;

§     відсутність у школярів надмірної емоційної напруги, пов'язаної з цією проблемою.

Відправним моментом даної моделі є постановка проблеми у вигляді такого питання для обговорення, сама розробка якого носить принципово діалогічний характер. «Проблемне питання повинно водночас відповідати природі художнього твору, логіці науки про літературу і містити завдання, важливе для розвитку особистості учня, його світогляду, морального світу й естетичних реакцій» [5; 49-50]. Характер таких питань диктується темою і метою уроку.

Серед проблемних запитань значне місце займає такий тип, який допомагає глибше з'ясувати загальну спрямованість художнього твору, з соціальної та морально - етичної позиції розкрити життєві явища, образи, змальовані у творі, ставлення до них письменника. Проблемні питання можуть бути різними не лише з погляду змісту, а й з погляду інтенсивності тих розумових зусиль, які необхідні для їх розв'язання.

Поставлені на уроці питання спонукають учня до зосередженої цілеспрямованої розумової діяльності, захоплюючи її емоційну сферу. Як справедливо зауважує Б. Степанишин, тільки дотримання принципу емоційності «забезпечує головний успіх уроку літератури і робить його самобутнім» [3; 45].

Введення до дискусії будую так, щоб актуалізувати знання учнів, дати  необхідну інформацію, створити інтерес до проблеми. 

Можна визначити такі основні прийоми введення в дискусію:

§     визначення проблеми вчителем або учнями після вступного слова;

§     бесіда;

§     рольова гра;

§     демонстрація навчального матеріалу чи кінофільму;

§     інсценізація;

§     стимулюючі запитання.

Щоб максимально використати можливості дискусії і залучити всіх дітей до роботи, запроваджую метод роботи в групах, доручаючи різні завдання. При певних формах проведення дискусії визначаю групу опонентів, а також розподіляю ролі: «ведучого», «аналітика», «протоколіста», «спостерігача». Проведення таких уроків, як уже зазначалося раніше, вимагає особливих форм, які допоможуть учителеві найкраще розкрити здібності дітей, спрямувати хід дискусії в необхідному напрямку.

Дослідження, в яких розглядається дискусія як прийом вивчення літератури, доводять, що вона поступається традиційному вивченню матеріалу (лекції, бесіді) за ефективністю передачі інформації, але високоефективна для закріплення, творчого осмислення вивченого матеріалу. Уроки з використанням навчальної дискусії дозволяють позбавитися байдужості учнів до української літератури, рідної мови.

Ефективність використання навчальної дискусії значною мірою залежить від педагога, його особистісних професійних якостей, громадської позиції. Характерними рисами сучасного педагога є глибокі знання своєї спеціальності у поєднанні з методичною майстерністю, розуміння особливостей розвитку дітей певного віку, їхнього внутрішнього світу, бажання і вміння спілкуватися з ними, сучасне науково – педагогічне мислення, готовність до постійної самоосвіти, поглиблення і поповнення знань.

Важливою рисою навчальної дискусії є діалогічна позиція вчителя, він задає тон уроку, слідкує за виконанням учнями всіх правил дискусії. Якщо вчитель заздалегідь продумав схему дискусії, правильно обрав форму, в якій вона буде проводитися, то він вправі очікувати, що всі учні будуть активно працювати на уроці.

Вчителі, які свідомо пішли на такий важкий і водночас важливий крок – застосування дискусій як одного з прийомів інноваційного навчання, повинні знати, що це вимагає переорієнтації педагогічної діяльності на творчу, вміння працювати у творчому режимі, створювати творчу лабораторію.

Висновки

Сьогодні під проблемним навчанням розуміється така організація навчальних занять, що припускає створення під керівництвом учителя проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів з їхнього розв'язання, у результаті чого відбувається творче оволодіння професійними знаннями, навичками, уміннями і розвиток розумових здібностей.

По-перше, використання технології проблемного навчання на уроках сприяє глибокому засвоєнню знань, одночасно формуючи розвиток дитини. На таких уроках успіху досягають навіть найслабші учні. Вони приєднуються до пошуку істини і непомітно для себе включаються в колективний діалог.

По-друге, ефективність проблемного навчання в тому, що воно сприяє  розвитку пізнавальної, комунікативної, практичної і творчої діяльності учнів, їхньої особистості, вмінню випускників школи використовувати засвоєні знання в реальному житті для вирішення практичних завдань.

По-третє, ця технологія сприяє активізації розумової діяльності школярів, глибокому засвоєнню навчального матеріалу, розвиткові творчих здібностей дітей, формуванню основних прийомів мислительської діяльності, уміння виділяти головне, доводити і спростовувати, узагальнювати, конкретизувати.

Таким чином, завдання педагога - створити умови для самоствердження, самореалізації та саморозвитку особистості. «Не треба учителеві в своїх викладах вичерпувати тему: треба давати змогу самим доходити до її остаточного розуміння», - наголошувала Софія Русова [5; 12].

Ключовими принципами в роботі педагога мають стати проблемність, свідоме засвоєння знань учнями, зацікавленість, самостійність, толерантність, емоційна розкутість, психологічна комфортність. За такого підходу ми не лише передаватимемо істину дитині, а вчитимемо знаходити її.

Найактивніше, як показує досвід, сприяють цьому інтерактивні методи  навчання. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними і для учнів, і для вчителя. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лише 5% матеріалу, під час читання - 10%, роботи з аудіо та відеоматеріалами - 20%, під час демонстрації - 30%, під час дискусії - 50%, під час практики - 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90%.

Отже, завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому  житті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Андрусенко В. Диспут на уроці літератури в гуманітарній парадигмі виховання // Дивослово. -1999. - №4. - С 38-42

2.     Голик О.В.  Всеперемагаюча сила доброти і любові: Інтерактивна робота на уроках української літератури. – Кіровоград: Кіровоградський обласний інститут післядипломної практики ім. В.О.Сухомлинського, 2005

3.     Заболотний О. Навчаймо дитину знаходити істину // Дивослово. – 2006. - №9. – С.17-23

4.     Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике. - Рига, 1995.- 176 с.

5.     Коваль А.  Елементи дослідницької роботи на уроці літератури // Дивослово. – 2006. - №9. – С.42-44

6.     Маранцман В.Г., Чирковская Т.В. Проблемное изучение литературного произведения в школе.- М.: Просвещение, 1977. - 206с.

7.     Пометун О.  Інтерактивні методики та система навчання. – К.: Шкільний світ, 2007. – 112 с.-   (Б-ка «Шк.світу»)

8.     Паращич В.В.  Українська література.10 клас. Академічний рівень. Плани-конспекти уроків для шкіл з українською мовою навчання. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 320 с.- (Майстер-клас)

9.     Степанишин Б. Викладання української літератури в школі: Методичний посібник для вчителя. - К.: Просвіта, 1995. - 254 с.

10.  Токмань Г. Уроки - проблемні семінари в старших класах // Дивослово, - 1995. - №1.- С. 52 - 54.

Інтернет – ресурси:  http://osvita.ua                                     

                                                        http://knowledge.allbest.ru

                                                        http://metodportal.net

                                                        http://dorobok.edu.vn.ua

Д О Д А Т К И

                                                                  Додаток 1

Фрагменти уроків з використанням

проблемного навчання

На основі п'єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» пропоную учням 9 класу розв'язати проблемні питання: «У чому суть справжніх людських цінностей?», «Що значить вірність у коханні?».

 Питання диспуту такі:

§     Кого з героїв твору І. Котляревського ви уявляєте, коли чуєте слова: душевна простота, вірність, людська гідність?

§     Як Наталка сама себе характеризує в піснях своїх і якої ви думки про неї?

§     Якщо Наталка вірна Петру, то чому ж вона віддає рушники возному?

§     Яка сцена з п'єси виправдовує її перед Петром?

§     Наталка жертвує своїм щастям в ім'я спокійної старості матері. Чи тільки люблячою дочкою виступає вона при цьому? Якими рисами вона наділена?

§     У чому Наталка вбачає справжнє щастя?

§     Чи вболіває Наталка за свою честь? Як люди характеризують дівчину з цього боку?

§     Як герої п’єси вчать нас допомагати в біді одне одному?

§     Яке ваше ставлення до проявів людської байдужості?

§     Чи згодні ви з думкою, що розлука вбиває кохання? Поясніть, використовуючи текст п'єси.

План проведення дискусії:

І.   Вічна проблема щастя

ІІ.  Шляхи до щастя персонажів твору.

          1.    Терниста дорога до щастя головної героїні.

          2.    Благородство чи слабкодухість у коханні Петра?

          3.    Чому прагнення Терпилихи підмінити для дочки поняття                  людського щастя матеріальним достатком зазнало краху?

          4.    Чи здатний возний на щирі почуття до Наталки?

ІІІ.   Як  допомогла мені зрозуміти зміст щастя п’єса І.П.Котляревського «Наталка Полтавка»

Проблемні запитання дозволяють учителеві створити умови, коли учень зможе висловити на задану тему власний погляд, а не списаний з підручника.

 Неабияку цікавість в учнів викликає оповідання Михайла Коцюбинського «Дорогою ціною». Діти по-справжньому хвилюються за молодих закоханих героїв, намагаються зрозуміти, виправдати їх вчинки. Проблемні запитання  допомагають глибше проаналізувати твір, уявити себе на місці персонажів.

§     Чи правильно вчинила Соломія, залишивши сім’ю, село, рідну домівку, пішовши разом із Остапом у невідому чужу землю?

§     Що єднало її з Остапом?

§     У чому бачить Соломія щастя?

§     А по - вашому, що таке щастя?

§     А на думку М. Коцюбинського? Чи згодні ви з ним?

Різноманітність думок, емоцій збагачує урок, забезпечує його неповторність, робить його самоцінним і самодостатнім як у дослідженні завдань уроку, так і в самореалізації кожного з його учасників. Саме суб'єктивність є джерелом проблемних ситуацій під час вивчення твору.

Актуалізації проблемної ситуації, усвідомленню ідейної спрямованості  твору сприяє також особливий вид роботи з текстом - робота з цитатами. Звертаюся до учнів із запитанням, як вони розуміють ту чи іншу цитату (фразу, висловлювання, твердження, думку тощо).

Працюючи над вивченням роману Івана Багряного «Тигролови», формулюю завдання: «Опираючись на зміст тексту, доведіть або спростуйте твердження «у сміливих завжди щастя є». Учні висловлюють своє розуміння: Наталка і Григорій у пошуках свого щастя на далекій, омріяній Україні здатні подолати все: перейти укриті снігами простори тайги, подолати прикордонні перепони і вийти на свій шлях у житті. З іншого боку, автор нам стверджує, що в такому трагічно - героїчному й трагічно - оптимістичному показі української людини, родини, нації не лише як жертви тоталітарної системи, а й як морально тріумфуючої сили боротьби нескореного народу за своє визволення.

                                

На уроках літератури 5-7 класах теж використовую технології  проблемного навчання. Так, вивчаючи твір Олекси Стороженка «Скарб», формулюю учням запитання: чи справді ледар Павлусь є щасливим? Ви хотіли б мати таке щастя?

Шукаючи відповідь на поставлене запитання, школярі усвідомлюють, що насправді герой не є щасливим, бо він нічого не зробив для цього, він не відчув радості від свого успіху, від праці, від допомоги іншому, адже за нього все  робили мати, а згодом наймити. Для того, щоб людина була щасливою, вона повинна творити своє щастя сама.

Під час характеристики героїв твору Євгена Гуцала «Лось» організовую міні – круглий стіл з елементами дискусії:

§     Як, на ваш погляд, чи можна виправдати Шпичака за скоєний ним злочин? Чому?

§     Шпичак був рідним дядьком хлопчиків. Чи правильно вони вчинили? Що зробили б ви на їх місці?

Розглядаючи твір Олександра Довженка «Україна в огні» розв'язую на уроці такі проблемні завдання:

§     У чому суть загальнолюдських цінностей?

§     Чи легко (і чи варто) бути людиною у світі жорстокості?

§     Бесіда з елементами дискусії:

§     Як би ви вчинили на місці Христі?

§     Що є для кожного з нас Батьківщина?

§     Як називається любов до Батьківщини?

§     Кого з героїв твору можна назвати патріотами?

§     Яка тема кіноповісті «Україна в огні»? (Трагедія  українського  народу в Другій світовій війні)

§     Яка основна думка кіноповісті?  (автор утверджує непереможність і незнищеність українського народу. Закликає нас любити свій край, берегти його, робити все, щоб у ньому людям жилося краще).

§     Чому твір О. Довженка називається «Україна в огні», а не у вогні?  (Це священний огонь віри, любові до Батьківщини, який веде до перемоги)

§     Розкрийте актуальність теми в контексті сучасності.

§     Ми з вами в класі вчили твір, у якому теж звучить питання роду. Що це за твір? Порівняйте його героїв з Запорожцями (Це роман «Вершники» Юрія Яновського. Але там Половці вбивали один одного, а Запорожці не забували своє коріння, жоден із них не підняв руку на брата чи батька).

§     Чому бажання Запорожця бути старостою села викликає у нас симпатію, а таке ж саме бажання Заброди – антипатію?

Проміжними можуть бути запитання:

§     Що, на думку фон Крауз, було ахіллесовою п’ятою українців?

§     Чому серед українців були зрадники?

§     Як поводилися селяни, коли Запорожця відправили до табору?

§     Чому Олесі ви симпатизуєте, а Христю осуджуєте?

§     Що допомогло Олесі витримати німецьку каторгу? Що керувало її вчинками, вело на рідну землю?

 Проаналізувавши суть проблемних запитань, учні усвідомлюють, що суть загальнолюдських цінностей полягає в поєднанні трьох аспектів духовного   виміру: національного, морально - етичного і філософського. Усе життя ми вчимося бути людиною, тож потрібно дбати про чистоту своєї душі, про гармонію, бо від цього залежить стан душі цілого народу до таких висновків спонукають нас долі Довженковнх героїв.

Вивчаючи  драматургічну  творчість Івана Франка  і  розглядаючи проблему особистого щастя  у драмі «Украдене щастя» на  початку  уроку пропоную дітям дискусію «Що таке щастя?» за запитаннями:

§     Чи можливе щастя без страждань?

§     Чи багато у світі щасливих людей?

§     Хто вважає себе щасливим?

§     Чи може людина творити своє щастя сама?

§     Також ставлю перед учнями проблемні запитання:

§     Хто винен у трагедії героїв? Хто вкрав їхнє щастя?

§     Чи може людина творити своє щастя? Що їй для цього потрібно?

Щоб розв’язати ці проблемні питання, потрібно з’ясувати: хто з персонажів і з ким конфліктує? З якого приводу?

Відобразимо це у схемі:

Б е с і д а за схемою:

§     Хто перебуває в центрі уваги впродовж усієї п’єси?

§     Що є причиною конфлікту?

§     Чи логічним є таке його завершення?

§     Що ви можете сказати про рівень моралі тогочасного суспільства? А нашого?

На цьому ж уроці даю завдання дискусійного характеру групам. Дослідити:

§     І група – «Анна – зрадниця чи жінка – страдниця, яка бореться за своє щастя?

§     ІІ група – «Микола – наївний добряк чи знедолена, окрадена людина?

§     ІІІ група – «Михайло – злочинець чи жертва суспільного ладу»

Індивідуальне завдання: «Чому автор назвав п’єсу «Украдене щастя»?

Проблемні запитання ставлю під час роботи в групах при вивченні повісті «Земля» Ольги Кобилянської:

§     Доведіть, що Марійка та Івоніка – уособлення цінностей народної моралі  (І група);

§     Які в цих людей недоліки, слабкості? (ІІ група)

                                                          

Також даю проблемні завдання:

1.    Прокоментуйте уривки з роздумів героїв про землю, зробіть висновки.

§     « - Не для тебе, синку, була вона, а ти для неї! Ти ходив по ній, плекав її, а як виріс і став годний, вона отворила пащу і забрала тебе! Дурень був ти на ній, дурень. Ходив, говорив, робив та гадав, що для себе... наймитом був ти, наймитом!» (Івоніка про загиблого Михайла.)

§     «Лише землею не наділи його. Тої чорної, пожаданої, дорогої землі, без  якої йому годі було  як  слід проживати, в якій був би день і ніч грібав, життя своє добував,- її не дав він йому.» (Івоніка  Саві)

§     «За землю підняв Сава  руку  на брата свого, лиш за землю! Що іншого не могло тут бути, а чужий не сповнив сього страшного злочину.» (Роздуми Івоніки)

§     «Я лишу вам  усе поле, скажу я їм, тіштеся ним, а я беру собі Анну й верну назад до міста. Там я же найду собі роботу і не згину. Тепер я вже інакше думаю, як давніше... Я вже обглянувся трохи по світі і знаю, що чоловік, який має добру волю до праці і здорові руки, не згине з голоду. В місті  живуть люди  і без землі. Тяжко живуть вони, се правда, але все - таки живуть, а часом і не гірше од нас.» (Михайло до Анни)

§     «Придумали його віддати  до школи. Нема  йому що до землі прив’язуватися... вона  іноді лише  самого  горя  наносить!  Нема  що до неї приростати! Вона до кожного щастям наділяє!» (Петро й Анна про свого сина)

О р і є н т о в а н і  в и с н о в к и

Добра й розумна споконвічна любов людини до землі-годувальниці, землі – основи життя, землі – краси. Але коли людина живе лише цим, не бачить  нічого іншого у світі, її може чекати гірке розчарування, горе. Так трапилося і з героями твору О. Кобилянської. Івоніка боготворив землю й працю, але не догледів власних синів і втратив їх обох. Михайло побачив й інший шлях – життя без землі, але з коханою людиною. Петро й Анна, пройшовши неймовірно важкий шлях випробувань, зовсім відмовилися пов’язувати долю і щастя своєї дитини із землею (хоча традиція лишається – записане Івонікою на хлопця поле Михайла). Через увесь твір проходить символічний персоніфікований (олюднений) образ землі. Він – основа конфлікту, ставленням до землі герої перевіряються на людяність та справедливість.

                             

Під час вивчення  повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» пробудити думки учнів, зробити глибокі вис­новки, осмислити суть порушених питань допоможе низка проблемних запитань, як-от:

§     Що ж залишили "забуті” предки своїм нащадкам?

§     Чому Іван не бореться за своє життя?

§     Чи можемо сказати, що Іван і Марічка були дітьми прекрасної природи й ніщо в їхніх стосунках не порушу­вало природної гармонії, чистоти? Якою можна уявити подальшу долю героїв, за умови, що Марічка залишилася живою? та ін.

                        

А перед вивченням послання Тараса Шевченка “І мерт­вим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...“  пропоную подискутувати над питаннями:

§     Що таке Україна?

§     Чи мають право українці на свою історію, культуру, мову?

§     Чи конче знати рідну мову й користуватися нею?

§   Чи так вже й необхідно по-справжньому любити свій край, свій народ?

Саме така побудова уроку дає можливість глиб­ше зрозуміти твір Тараса Шевченка, наблизити його до сьогодення, зіставити власні висновки з роздумами класика.

Кожен художній твір відчиняє двері у світ чарівної краси мистецтва, ставить безліч запитань, на деякі з них даючи відповіді, а на деякі пропонуючи відповісти самим читачам. Що таке особистість? Чи легко нею бути?

Над такими, наприклад, питання­ми роздумують учні на уроці  позакласного читання за оповіданням Володимира Дрозда «Білий кінь Шептало».

Однозначної відповіді годі й сподіватися, але ви­словити свої думки під силу кожному.

Кінь Шепта­ло, усвідомлюючи свою незвичайність, пристосо­вується до  буденного життя, бо так легше. І ось ре­зультат: із красивого білого коня він стає звичай­ним сірим, на якому возять бідони з водою.

«Люди­на може досягти чогось у житті лише тоді, коли во­на - особистість. Інакше її поглине сіра буденність. Що ж станеться, якщо всі люди діятимуть стандарт­но? Вони будуть схожі на запрограмовані машини», - робить висновок одна з учениць.

Дехто зі старшо­класників, перефразувавши поставлене запитання,     висловив міркування: «А чи варто бути особис­тістю? Чи варто захоплюватися тим, чим, можливо, ніхто не цікавиться?»

Так, особистістю бути не лег­ко, але варто. «Життя «сірих» людей  позбавлене яск­равих фарб, - твердить учень - Вони швидко розчаровуються в ньому, стають нерішучими, розд­ратованими, бояться навіть самих себе». Як бачимо, учні роблять висновки про те, що особистості вно­сять яскравість у чорно-біле життя.

Суть методичного прийому «внутрішніх парале­лей» полягає в тому, що певний твір, образ, проблема розглядаються на основі й у тісному взаємозв’язку з раніше вивченими творами, образами, порушеними проблемами, коли рядками одного твору учні мо­жуть схарактеризувати героїв іншого.

Зокрема, роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» можна вивчати, спираючись на раніше прочитану драму-феєрію Лесі Українки «Лісова пісня». Психологічні паралелі в да­ному разі можна провести і між Марусею та Мавкою, і між Лукашем та Грицем, і між порушеними пробле­мами обох творів: вірності, зради, роздвоєння особи­стості, пізнання власного Я, вічності буття.

Дітям пропонується поміркувати над таки­ми питаннями:

§     Чи бореться Мавка за своє кохання? А Маруся Чу­рай?

§     Чому ні Маруся, ні Мавка не можуть вибачити зра­ди, хоч і продовжують кохати своїх обранців?

§     Яким  ви  уявляєте подружнє життя героїнь обох тво­рів, що (хто) для них було (був) взірцем?

§     Чому  ні Мавка, ні Маруся  не прислухаються до за­стережень рідних щодо можливої зради?

§     Першопричину  трагічного  завершення  стосунків  з  Грицем Маруся пояснює так: «Моя душа чолом сягала неба, а  Гриць ходив ногами  по землі». Чи  застосовані ці слова до Мавки та Лукаша?

§     У чому трагедія Мавки і Марусі? Лукаша і Гриця? Спільне та відмінне.

§     Чи залишається кохання в душі Мавки після Лукашевої зради? А в Марусиному серці після Грицевої зради?

§     Чи  можна  провести  паралель  між останнім моноло­гом Мавки і прикінцевим розділом «Весна, і смерть, і світле воскресіння...» роману Ліни Костенко?

Такий підхід до вивчення літератури дає змогу дітям здобути системні знання, вибудувати власне ба­чення аналізу зображених подій, зробити ґрунтовні висновки, ширше поглянути на навколишній світ. За допомогою психологічних паралелей можемо вивча­ти й низку інших творів: «Земля» Ольги Кобилянської і «Мати» Миколи Хвильового, «Зачарована Десна» Олександра Довженка та «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха, тощо.

                     

З метою пробудження в учнів більшого інтересу до того, про що йтиметься на уроці, перед розкриттям теми формулюю проблемне запитання, розв’язати яке можна лише за умови свідомого за­своєння матеріалу. Така структура уроку привчає дітей до уважності, адже будь-яка деталь, кожне сло­во вчителя чи однокласника можуть стати поштов­хом до знаходження бажаного розв’язку.

Школярі вчаться порівнювати й аналізувати явища, висловлю­вати та доводити власну думку, наводити аргументи, робити висновки.

Ось деякі проблемні запитання, які ставлю перед вивченням відповідної теми:

§     Як розуміти слова Г. Сковороди, написані на його могилі: «Світ ловив мене, та не впіймав»?

§     Яка роль «дійових осіб» у новелі М.Коцюбинського «Intermezzo»?

§     Що є спільного між епіграфом до «Послання...» Т.Шевченка і самим твором?

§     Чи мала підстави Ліна Костенко сказати про себе:»Я вибрала долю собі сама»? Які саме?

                                   

На уроці - дослідженні за новелою Михайла Коцю­бинського “Intermezzo” учні мають з’ясувати, чому автор цю новелу присвячує саме кононівським по­лям, у чому особливе значення їх. Проте сформулю­вати тему дослідження - це не самоціль. Весь по­дальший хід уроку продумую таким чином, щоб вести дитину від сходинки до сходинки, роблячи міні - висновки, які давали б матеріал для роздумів і кінцевого розв’язання проблеми.

Цікавим для учнів може стати урок - рольова гра у формі дебатів, на якому кожна група спростовує або підтверджує  запропоновану вчителем тезу.

Вихованці (індивідуально чи групами) обирають (або їм пропонують) певні позиції, які стосуються обговорюваної тези. Дається час на підготовку, потім наводяться аргументи та проходять дебати. Неодмінна умова: спиратися на знання, оперувати фактами,  уникати формального обговорення. Можна практикувати роботу в міні-групах. Вона особли­во ефективна, коли мається на меті розвиток як соціальних, так і академічних здібностей, умінь, навичок, адже кожен має змогу зробити свій внесок у процес навчання. Крім того, в учасників міні-групи більше можливостей говорити, слухати, реагувати на зворотну реакцію, ніж у великій групі.

Під час характеристики образів Мавки та Лукаша ставлю перед учнями проблемне питання «У чому сенс людського життя? Коли воно виражається повноцінним?  (Метод «Мікрофон»)                               

Предметом дискусії можна вважати зраду Лукаша: що таке зрада? Що  означає зрадити людину? Чи можна пробачити зраду. Чому?

Бесіда з елементами дискусії:

§     Чому Тугар Вовк рятує Максима? Чи вірите ви його словам: «Я завжди пам’ятав добро. Колись син Захара - Максим - врятував від смерті мою доньку. За це я по­любив його, мов рідного сина. А коли  над головою Мак­сима завис важкий топір і мав от-от обірвати нитку жит­тя юнака, я мечем відтяв руку з тою смертоносною зброєю...»?

§     Якими мотивами керувався Тугар Вовк в останні хвилини свого життя?

§     Чи впливає шляхетне походження на  вчинки люди­ни?  Проілюструйте  відповідь на прикладі поведінки ге­роїв повісті.

§     Як ви оцінюєте вчинки Максима, який не мав ніяких титулів?

§     Чи можна вважати батька Мирослави благородною людиною?

§     Що символізує величезний камінь, кинутий з тухольської  метавки руками Захара Беркута?

§     Яке значення для розкриття ідеї повісті має останнє звернення Захара Беркута до тухольців? (Учень читає уривок напам’ять.)

В и з н а ч е н н я  ідеї твору.

§     У яких  словах Захара  Беркута розкривається  основна  думка  повісті? («Доки будете жити  в  громадськім порядку, дружно держатися купи,   незламно  стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».)

§     Чого навчає нас повість? (Вільний, сміливий народ, який  самовіддано    захищає рідний край, завжди перемагає. Сила народу - в  згуртованості, дружбі, єдності, в  глибокій  любові  до  своєї  землі. Повість «Захар Беркут» - поетичний гімн людям, об’єднаним у громаду високим патріотичним обов’язком і любов'ю до рідної землі.)

 Додаток 2

Список проблемних та дискусійних питань, які допоможуть сприйняти учнями твір серцем і душею:

§        На кого з персонажів ми хочемо бути схожими? Чому? («Бджола  і Шершень» Г. Сковорода);

§        Цитата з Біблії «Не складайте скарбів на землі» У чому суть жит-тя?   (Григорій Сковорода «Всякому місту звичай і права»);

§        Чи щезне інтерес до «Енеїди» Івана Котляревського в майбутньому?

§        Чому возний говорить ламаною мовою? (Це явище було типовим. Іван Котляревський «Наталка Полтавка»);

§        У чому криється проблема стосунків батьків та дітей часів Івана Нечуя-Левицького і подібна в наш час?  (У другій половині ХІХ ст. (у селі) – проживання дорослих дітей з батьками, вимога  повного підкорення  старшому; малоземелля, бідність; малий життєвий простір (тісні хати), дві – три господині в домі і т. ін.; егоїзм. У наші часи – відсутність окремого житла, безробіття, залежність  від  матеріальної допомоги батьків, лінощі, егоїзм).

§        Які шляхи подолання цієї проблеми в наш час ви бачите? (Реальна й систематична  підтримка  молодих  сімей з боку дер-жави; працелюбність, прагнення до фінансової  незалежності, повага  до  старших, розуміння  того, що  батьки свій обов’язок виконали, настала черга дітей виконувати свої щодо батьків.)

Міні - диспути

§        «Хто ж такий Чіпка – новий Робін Гуд, Кармелюк, народний мес-ник – правдошукач чи дикий розбійник, злочинець?» (П. Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

§        У чому трагедійність образу Мартина Борулі? (Дійсно, існували «нижчі» й «вищі» стани в суспільстві;  одні люди вивищувалися над іншими, не маючи ніяких  особистих  заслуг;  Боруля зазнав  приниження, прагнув  зберегти  свою  гідність і забезпечити гідне життя дітям відповідно до власних уявлень, які  виявилися хибни-ми, бо йшли «проти природи» й проти волі його дітей, навіть морально калічили їх, як, наприклад, Степана)

§        «Хто приведе народ до щасливого майбутнього (за І. Франком та за власними міркуваннями)

§        «Дивною чи природною є поведінка гуцулів при обряді похован-ня» (М. Коцюбинський «Тіні забутих предків»)

§        «Що я думаю про сучасну еміграцію українців, як я до неї став-люся?» (В. Стефаник «Камінний хрест»)

§        «Що краще – коли кохаєш ти чи коли кохають тебе?» (Інтимна лірика Лесі Українки)

Міні – диспут

 Для хлопців: «У чому нешляхетність поведінки Лукаша стосовно Мавки?»

Для дівчат: «Чи можна віддаватися коханню безоглядно, навіть якщо воно з вашого боку справжнє?  Чи щасливою  в  коханні була Мавка? (Л. Українка «Лісова пісня»)

    

Міні – диспути

§        «У чому щастя людини?»

§        «Чи вважали б ви такий випадок, про який ідеться  в новелі В. Винниченка, моментом щастя для себе?»

§        «Чи є різниця між розумінням щастя й самого життя для героїв новели «Момент?»

§        «Чи може людина заради ідеї жертвувати життям чи ставити йо-го під загрозу?» (Можна дискутувати на теми, які запропонують самі школярі)

Міні – диспут (За твором Є. Гуцало «Лось»)

§        Хто ж ти, людино?

§        Якою має бути людина?

§        З чого починається людина?

§        Який слід має залишити людина на землі? (Висновок: Людина починається з добра)

§        Як традиційно  вирішується  «любовний  трикутник»? (Григорій Тютюнник «Три зозулі з поклоном»)

§        Чи впливає ім’я на подальшу долю людини? («Мина Мазайло» М. Куліш)

§        Чи можна знищувати людину заради ідеї? (Роман «Вершники» (новела «Подвійне коло»), М.Хвильовий «Я (Романтика)»)    

Додаток 3

Фрагменти власних висловлювань

для підготовки учнів до ЗНО

Використання проблемних питань на уроці української літератури з використанням дискусій допоможуть учням складати власні висловлювання під час проходження ЗНО. Адже діти повинні підтвердити свої міркування прикладами з художньої літератури і висловити свою позицію.

Теми творів і фрагменти висловлювань:

§        «Чи можна зраду пробачити?»

Прикладом багатогранного художньо – філософського осмислення цієї проблеми можуть бути стосунки Мавки й Лукаша в драмі – феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка не думає про помсту Килині чи Лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. А от Лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі

§        «А може, не треба скаржитися на долю? Хіба вона не в наших руках?»

Головний герой роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Ничипір Варениченко має такі самі жахливі умови, як і сирота Грицько – його товариш. Бунтівна розбійницька натура й озлобленість, урешті-решт, привели Чіпку до злочину, а Грицько завдяки сумлінній праці став заможним господарем. І люди по-різному ставляться до них, якщо на голову Чіпки сиплють прокльони, то Грицько зажив доброї слави серед односельців

§        «Що нині важливіше: бути освіченим чи мудрим?»

Яскраво зображене різне ставлення до здобування знань у безсмертному посланні Тараса Шевченка «І мертвим, і живим...». Ті, хто бере з наук лише «великих слів велику силу та й більш нічого», хто радше пристане до будь-яких ідей (німецького раціоналізму, на приклад, або слов’янофільства), аби вони були новими й модними, протиставляються іншим, по-справжньому мудрим, кому знання потрібні, щоб пізнати й відродити рідну країну стати господарем «у своїй хаті».

§        «Слово здатне, як бумеранг, повертатися до того, хто його вимовив. Невже це так?»

Яскравим художнім підтвердженням сказаного є поезія Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця?». Лірична героїня твору вважає, що слово-зброя «в руках невідомих братів» може стати поштовхом до позитивних змін у суспільстві й захистом від тиранії.

В українській літературі є чимало прикладів такого позитивного впливу слова. Згадаймо хоча б епізод з автобіографічної кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна», коли колядники виспівують долю маленькому Сашкові. Якщо до хлопчика змалечку зверталися як до героя-козака, який нізащо не кине свого коня, як до вірного побратима,- зрозуміло, що він просто не міг не вирости доброю, щирою й сильною людиною. Посіяні в душу добрі слова на-дихнули його на творчість, яка збагатила й наш народ.

§        «Іноді обставини складаються так, що комусь доводиться змінювати свої переконання. Чи є це ознакою слабкості?»

Кожен з нас знає, як непросто буває усвідомити навіть незначні власні про-махи. Це не під силу слабкому. А ще важче визнати світоглядні зміни. Буває, що навіть сильні не витримують. Прикладом цього може бути самогубство Миколи Хвильового, яке стало виходом із суперечностей між життям і власними ідеалами.

§        «Чи потрібно вчити історію, коли ми йдемо у майбутнє?»

Переконливим прикладом є історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Письменник змальовує давні події – період Руїни, обрання гетьмана 1663 року. Позитивні герої, серед яких Яким Сомко, Кирило Тур, полковник Шрам, прагнули об’єднати розколену країну. Їм протистоять ті, що, як Іван Брюховецький, дбали насамперед про власні інтереси й були готові на все задля отримання влади. Цей трагічний період історії Пантелеймон Куліш обирає, щоб показати, що роздрібненість і міжусобиці знищують державу зсередини й державотворцям понад усе потрібна єдність.

§        «Як добро має перемагати в нашому недоброму світі?»

Яскравою ілюстрацією цього може бути повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Марічка пригощає Іванка цукеркою, незважаючи на конфлікт між ними та дуже напружені стосунки між родинами дітей. Після цього хлопчик задумався, вибачився за скоєне, і, зрештою, між ними зав’язалася дружба, а згодом і любов.

§        «Майбутній фах потрібно вибирати за престижністю чи за покликанням?»

Про «сродну» працю писав ще геніальний український філософ Григорій Сковорода. Його думка з цього приводу була однозначною: людина  має трудитися  за покликанням. Я  думаю, він мав рацію.

§        «Щоб бути людиною з великої літери, треба відповідати за свої помисли та вчинки. Чи не так?»

Яскравим прикладом цього може бути Ганна – героїня поеми Тараса Шевченка «Наймичка». Караючись увесь вік у чужій хаті, жінка - покритка спокуту-вала свій гріх, не давши синові Марку вирости безбатченком.

§        «Кого ж називають людиною з великої літери, - популярних і видатних людей чи тих, хто має якісь певні людські якості?»

Так, у поезії Тараса Шевченка «Минають дні» справжнє життя поет уявляє саме як духовне буття, де основною є потреба «жити, серцем жити і людей любити».

Яскравий приклад – образи повісті «Маруся» Григорія Квітки - Основ´яненка, зокрема її головна героїня, яку всі любили за добре серце, душевну щедрість та інші чесноти, прикрашені щирою скромністю.

За приклад можна взяти життя одного з найвидатніших українських поетів – Василя Стуса. «Людина – перш за все добродій», писав він своєму синові Дмитрику з далекої Колими. Василь Стус був таким добродієм, який «жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття». Він не зрадив своїх високих ідеалів, не скорився системі, а піднявся над нею, викрив її безсилля, неспроможність, навіть маючи всі козирі перемогти сильну духом і вільну особистість.

§        «Кохання є і воно вічне, але скептики вважають інакше...»

Доречним є приклад з новели Володимира Винниченка «Момент». Панночка Муся вирішила розірвати будь-які стосунки з революціонером, бо знала, що їм уже ніколи не буде так гарно. Як тоді, коли вони з ризиком перетинали кордон.

§        «Чи справді закони моралі є найкращими життєвими орієнтирами?»

Яскравий приклад – персонажі повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім´я». Погляньмо хоча б на старого Кайдаша, який живе, нібито шануючи Божі заповіді. Справді, богобоязний Омелько поститься щоп’ятниці, але не може відмовитися від пиятцтва. Зрозуміло, що йому давно вже байдужі громадські та родинні інтереси й навіть власні діти не поважають його.

Яскравим прикладом із літератури щодо цього аргументу вважаю сім´ю Сірків з роману Івана Багряного «Тигролови». Далеко від рідної землі ця українська родина жила за законами національної етики, високо цінуючи християнські заповіді своїх предків. У Сірків панував культ любові до ближнього. Між батьками й дітьми існувала повна гармонія у взаєминах і поглядах на життя. Тож ця родина й не побоялася прихистити в себе Григорія Многогрішного, який втік від майора Медвина – сталінського прислужника й диявола в людській по-добі.